Оригинален текст
Як нестримно пророста
Свята наївна простота.
Її не сiють - тiльки топчуть,
I не голублять, тiльки косять.
Вона ж, поглянь, не м’яте клоччя,
А леза жилавi пiдносить.
I каже всiм: «Мене не вбити.
Аби земля, я буду жити».
Як нестримно пророста
Свята наївна простота.
Її не сiють - тiльки топчуть,
I не голублять, тiльки косять.
Вона ж, поглянь, не м’яте клоччя,
А леза жилавi пiдносить.
I каже всiм: «Мене не вбити.
Аби земля, я буду жити».