Оригинален текст
Вона, рiзала пальци, як стрибала з вiкна
Вона, в помаранчевих снах блукала сама
А вiн заховавшись пiд снiг
Помаранчами мерзли ми, жбурляти у слiд.
Вони - нiби рiзнi човни
Плили у своїх думках
Щоб потiм пiйти
По пустих берегах.
Та настала нiч, коли падали зорi
I сльози котилися щирi, прозорi
А на ранок згадають вони
Лиш помаранчевi сни.
Розбиваючи день поцiлунками неба
Ти вiдверто шопочешь буваєшь не треба
В тiм немає твоєї вини -
Це ж помаранчевi сни.
Але чому, я нiяк не збагну
Розбиваючи день об стiну
У безодню викадаєш себе одну
На дiамантову нiч, де небо у зорях
I сльози котилися щирi, прозорi
А на ранок згадають вони
Лиш помаранчевi сни.
Розбиваючи день поцiлунками неба
Ти вiдверто шопочешь буваєшь не треба
В тiм немає твоєї вини -
Це ж помаранчевi сни.