Оригинален текст
Перші скажені грому розкати
Чисте повітря пронизують -
Так завжди навесні на Нашій землі.
То грози сніг останній змивають...
Б’ють бойові барабани Весни -
Дощами й громами.
Вісники перших трав - вони,
А супутники їх - холодні тумани.
Тане на річках змутнілий лід,
За течією несеться -
Опір без сенсу - Весна йде;
Його смерть неминуча - кришиться, б’ється...
Де-не-де на деревах ще є
З осені листя - чорніє...
Не лишиться нічого - градом зіб’є
Весна. Та спалить змарніле.
Й димом полине у височінь,
Де хмари межують неба блакить;
Зірветься Вітер з Карпатських гір,
Та й розшматує у мить...
Вітер з гір несе весну,
Засіє її у степах над Дніпром
Пролісками, бо пам’ятає сумну
Цю землю, що взимку сам скував морозом.
Вітер несе на Вкраїну Весну
Від Карпатських гір до славетного Дону!
Влітку розквітне в лісах Чигирину,
А восени верне додому...
Дощами...