Оригинален текст
Холод звіром вирує всередині кожної істоти...
Воронів танок у небі свинцевім
Беззорянім, неосяжнім
Пір’ям їх, мов ножами
Пробитий той купол... В останнє...
В останнє чорні вітри
Обрушили шквал свій на простір безкрайній
Вовками вбивали подих життя
У собі - в останнє...
Смутку крила примарами
Темрявою вкрили гір верховіття
Серед порожньої ночі
В останнє полихало поховальне багаття
Льодяними вітрами знесилені душі
Летять над землею в останнє
Повзуть лісами шибениць
На похорон сонця
Самотній дим стелився
Несамовито вовком вив
Над вируючим морем
Крижаних шипів
Двох воронів танок у небі свинцевім -
Мислення й пам’ять
Пір’ям їх, мов ножами
Пробитий той купол... В останнє...
В останнє чорні вітри
Обрушили шквал свій на простір безкрайній
Вовками вбивали подих життя -
Жадібний та зажерливий
Смутку крила примарами
Темрявою вкрили гір верховіття
Серед порожньої ночі
В останнє полихало поховальне багаття
Льодяними вітрами знесилені душі
Летять над землею в останнє
Повзуть лісами шибениць
На похорон сонця