Оригинален текст
За ругатками ходять батяри,
І хоч не легко їм у житті,
Але співають, не нарікають,
Бо в них серця золоті.
За ругатками ходять дівулі –
Сукні з пиркалю, уста, як мак.
Дзвінко регочуть,
Панів не хочуть,
Іно співають си так:
Що не кажіте –
Нема на світі,
Йой, як серце батяра.
Просте, відверте,
Деколи вперте,
Йой, то серце батяра.
Зробиш му кривду – то враз обірвеш.
Кинеться батяр, як звір.
А зробиш му добре,
То він тобі теж,
Сто разів більше, повір.
Що не кажіте –
Нема на світі,
Йой, як серце батяра.
Батярам зроду
Життя не шкода,
Бо в них такі серця.
За ругатками, як грім ударив,
Батяр за край свій битись пішов.
Шанець для нього – будь-яка шпара,
А медаль його – то кров.
За ругатками з віров, надійов
Пішли батяри на лютий бій:
Їден з багнетом, другий з фузійов
За гонор твій і за свій.
Що не кажіте –
Нема на світі,
Йой, як серце батяра.
Просте, відверте,
Деколи вперте,
Йой, то серце батяра.
Львів чи Канада – він лицар доріг,
Всюди наш батяр той сам,
Серденько злоте відкрите для всіх,
Буде він тут, а чи там.
Що не кажіте –
Нема на світі,
Йой, як серце батяра.
Батярам зроду
Життя не шкода,
Бо в них такі серця.