Оригинален текст
Приспів: (2)
Що наснилось мені, те пропало.
Що знайшлось, те згубилось, нестало.
Тіні сплять на стіні та й лишилось мені,
Як знамення, це місячне гало.
Сиділи думки на моїм підвіконні,
Тихий степом летіли коні,
Співали двері, сміялись балкони,
Дерева схиляли крони.
Радісним степом бігли дороги,
Котилось каміння стрімко й полого,
Злітали дахи, зітхали ліси,
Примарні мої кольорові сни.
Приспів
Снилось, що пахне травою,
Золотом, сріблом, літом, зимою.
Снилось добре, погане,
Знайоме і зовсім незнане.
Щось мені марило легко і тепло,
Снилось про рай, а не про пекло,
Ще не розтанув той світ, що наснився,
З мріями злився.
Полетіли в надвечір’я,
Залишили сонне пір’я,
Розчинились в небі клином -
Я до них полину.
Сни мої мені наврочать
Ще не знаю - дні чи ночі,
Чорне - біле, синє - сіре,
Сни мої без міри.
Приспів
Тихо заснуло і наснилось
Вечірньо-ранково вмилось.
Злітали дахи і будинки рожеві,
А з ними дерева.
Спали думки на моїм підвіконні,
Степом брели стривожені коні,
Тікала мрія, що в руки не датись,
Ночі кінець, пора прокидатись.
Приспів (2)