Оригинален текст
...Холодні стіни навколо мене
і по них біжить вода,
вони стають все ближче
і заганяють мене в кут,
я тут сиджу сама.
Холод по босих ногах
добирається аж до мого горла,
він його стискає, мене
пожирає... Я не знаю,
чомусь стеля опустилася так низько,
це, мабуть, впала моя впевненість в собі...
Колись і ти, здавалося, був
так близько, а тепер, де подівся ти?
Приспів:
Що? Стискає мій мозок
Як? Страшно мені
Біль! Здушує горло
Ні! Залиште мене в спокої.
Темрява з’їла мою тінь,
і тепер я повністю одна.
Комахи збігаються звідусіль до мене,
тепер я їхня королева...
Мені сидіти тут огидно,
та я не бачу дверей, щоб вийти.
Немає тут ніякого світла,
крім моєї білої сукні,
та вона вже забруднилася
від пилу та павутини...
Я боюся встати,
бо падають стіни...
Приспів
Ти мені свою нудьгу лишив
Я не повернусь у світ більше
Не відчуваю і не бачу
Ну коли все це мине?
Крик почую і заплачу
Бо цей крик ехо моє
Заберіть мене хто-небудь звідси
Я не можу буть сама
Не відчуваю і не бачу
Ну коли все це мине?
Крик почую і заплачу
Бо цей крик ехо моє.
Приспів