Оригинален текст
Ти не маєш довкола
свічадонька жодного
де б не мала себе
чужої
пошукай собі інших плес
щоб надивитись на себе
лиши для мене в магнітофоні
пісеньку про своє залишання
свій біг зачавши жартома
втечи таки насправді
піщаним берегом побіжи опівночі
нехай аж до ранку тутешня вода
доганяє Тебе руслом
нехай біжить попереду сріблястий
окунь із шматочком місяця
дорогу воді освітлює
Тобі услід не дивитимусь
лише листопадово очі заплющу
я цього не побачу
як листочки слідів опадуть
із гілляччя стежок
сяде навпроти зозуля німа
в неї від літа іній на дзьобі
дам їй погортати торішній
гербарій
що його назбирали
вітер і Ти