Оригинален текст
І тоді
В твоїх пальцях заплакали ластівки,
А мені пощастило побачити небо...
І тремтіли тендітно слова непромовлені,
Пригортаючи серпень останній до себе,
До себе...
І тоді,
Не знайшовши душі притулку,
Я ходила по різні сторони місяця.
І ховалась від щастя, і прагнула смутку,
І боялась, не вистачить сліз,
Не залишиться...
І тоді
Мені серце склювали поспіхом,
І давно не щастило з людьми та й небом.
І криваво палав молодик з кривоусміхом,
Пригортаючи серпень останній до себе,
До себе...