Оригинален текст
Коли на волю проситься сльоза,
Зника останній промінець надії,
Коли душа від болю сирота,
Ти притулись до серденька Марії. (ост 2 рядки – 2)
Згадай, якого болю завдава їй
Пригнічена гріхом черства людина,
Стікають сльози з безсилених очей,
Бо через нас розп’яли її сина.
Стікають сльози з безсилених очей,
Бо я і ти розп’яли її сина.
Як прокрадеться сором, мучитиме страх,
Наважся хоч би поглядом зустрітись.
Ти не побачиш докору в очах,
Лиш мама може так тебе любити. (ост 2 рядки – 2)
Відтоді як повстав гріх на любов
Людина прагне в світі панувати,
Якщо ти хочеш бути так, як Бог –
Навчися так любити і прощати. (ост 2 рядки – 2)
Навчися так любити і прощати...