Оригинален текст
Де ліси старі стоять
Де панує морок
Там живе душа моя
У високих горах.
Зорі падають з небес
В полинове море
Полем стелиться туман
З місяцем говорить.
Вітер з півночі летить
Тишу розвіває
Приліта туди завжди
Волю там шукає.
Приспів:
Через темряву в ніч
Через сльози і біль
Коли впаде сльоза
Спалахнуть небеса.
Запалають вони
І розвіють пітьму
Своїм світлом життя
Я освічу йому.
Проросте гіркий полин
Із землі сирої
А з долоні упаде
Чорна крапля крові.
Забере ту кров земля
І поверне силу
З дерева листок впаде
На пусту могилу.
А коли могильний камінь
Сльози осені омиють
На плиті слова останні
Світу правду всю відкриють.
Приспів