Оригинален текст
В людини доля як зоря,
У кожного з нас власна,
Була зоря, скажи чия?
Була зоря і згасла.
А загорілася нова,
Хтось народився в світі,
І шелестить йому трава
І ранок сонцем світить.
Приспів:
Зоре, моя зіронько, як тебе пізнати,
Серед неба синього інших зір багато,
Зоре, моя зіронько, де ж тебе знайти,
Не ховайсь за хмарами, а світи-світи. (2)
Одна зоря лиш спалахне,
А інша довго в небі,
І щось тривожить знов мене,
Відгонить сни вишневі.
Сповза задума по лиці,
Як дві сльози поволі,
Бо вірю я в легенду цю
Про зорі і про долі.
Приспів