Оригинален текст
Плакали снігами, забували небо.
Плакали дощами, не сказали: «Треба!»
Ти уникаєш слів –
Мій погляд крали сльози…
Ти все не зрозумів,
Я більше так не можу.
Плакали серцями від землі до неба.
Плакали словами – серця вже не треба.
Ти станеш моїм сном, забутим в стінах ночі.
Я – твоїм чорним дном…
Безодня! Я не хочу!
Плакати, благати – розчинятись в тобі…
Крикнути, сховатись – зачиняюсь в собі…
Ти відпустив долоню – я заховала очі.
Біль віддається болю!
Я більше так не хочу!
Приспів:
Хай це буде сон! Плакати!