Оригинален текст
В путь нiчого збирати не буду -
є тютюн i книжки й сухарi.
Десь пiду я спокiйно мiж люди,
поклонюся вечiрнiй зорi.
Так ходили, мабуть, святогори,
де земля, як волошковий клин.
Так пiду я в поля неозорi
iз пiснями один на один.
Попрошу собi сил небагато
молодим i гарячим слiвцем,
щоб на руки всю землю пiдняти,
повернути до сонця лицем.