Оригинален текст
Мрії - це нестримний крик душі,
Неспроможність творити,
Образ, відкинутий людьми,
Все ще прагне пожити.
У ній глибокий біль,
Наче спрагле коріння.
У ній тихий сум...
Сяйвом затьмарена, позбавлена віри,
Рветься до марива,сполохана й безсила...
Вдень й вночі закохана вона в тінь...
З себе змиває дикий сором,
Зазирає глибоко
В надра омріяних думок
І сміється жорстоко.
У ній глибокий біль,
Наче спрагле коріння.
У ній тихий сум...
Страхом заквітчана,
Обліплена пилом,
Б‘ється у відчаї
Занедбана й безкрила.
Вдень й вночі закохана вона в тінь...
Страхом заквітчана,
Обліплена пилом,
Б‘ється у відчаї
Занедбана й безкрила.
Вдень й вночі, з ножем в руці,
Закохана вона в тінь...