Оригинален текст
Ти пообписував вночі мої стіни, зафарбував мої вікна,
Викрав білизну, повирізував з ковдри щось зовсім схоже на числа -
Зовсім не смішно...
Хотів залякати? Знаєш, в тебе вже вийшло.
Я вже не можу без світла, мені не огидно,
Просто, всюди твій запах, а я боюсь ностальгії.
Ти ловиш вітер, ти заздриш зорям,
А я сама цілую дощ.
На жаль, у тебе вже є два сонця,
А я - малюю на піску...
У тебе крила і ціле море,
А я - сама лежу в снігу.
Чому у тебе два зайвих сонця?
А я малюю на піску...
Тепер точно знаю, чому ненавидиш небо - ти завжди мріяв літати,
Я зшила вітрила з твоїх рожевих краваток, та ти відмовився взяти,
Мені не звикати:
Я вже пережила багато,
Анти-деприсанти знов не хочу ковтати
Тобі два сонця і так забагато...
Ти ловиш вітер, ти заздриш зорям,
А я сама цілую дощ.
На жаль, у тебе вже є два сонця,
А я - малюю на піску...
У тебе крила і ціле море,
А я - сама лежу в снігу.
Чому у тебе два зайвих сонця?
А я малюю на піску...
Ти знову поряд, а я сумна...
Твої два сонця обпікають вуста...
Ти ловиш вітер, ти заздриш зорям,
А я сама цілую дощ.
На жаль, у тебе вже є два сонця,
А я - малюю на піску...
У тебе крила і ціле море,
А я - сама лежу в снігу.
Чому у тебе два зайвих сонця?
А я малюю на піску...