Оригинален текст
1
Серед галасу проспектів багатолюдних майданів
Я бачу сум та смуток кришталевих фонтанів
Я йду один серед сотень тисяч людей
Білий сум огортає мене мій день
Вже закінчився я чув це від листя
Що летить мені під ноги до підлоги
Повітря дай мені повітря
Я не можу не можу не можу
Я не можу не можу дихнути
Мої спогади кличуть у них поринути
Приспів:
Але все це вже пил
Але все це вже попіл
2
Світло самотніх машин б’є в очі мені
Осінь знов хазяйнує панує у моїй душі
У сні кольоровому сні я малюю дощі
Яскравими фарбами на сірій брудній стіні
В огні я бачу тебе я, я прокидаюсь
До нестерпної самотності я крізь біль повертаюсь
Каюсь за те чого не знав за те чого не робив
За те що напевно не сприйняв але зрозумів
Приспів
3
Я бачу зміни картини втрачають свій колір
І це не зупинити я не знаю що з цим робити
Піраміди колись перетворяться на пил
Їх покриють квіти хіба це не можна розуміти
Плити не довго будуть берегти фарбу
Яку на них залишить маленький Пікассо
У широких штанях ще один іржавий цвях
Зайде комусь у долонь я відчую цей біль
Як свій чиясь тінь на стіні
Мені посміхнеться також байдуже а мені
Не так щоб і дуже цього кортіло погано
Ти мене не пробачила лише це має значення
А інше жовкле листя що уносить вітер
Щось на склі малюю я не знаю цих літер
Їх змиє дощем я гадав знав багато
А вийшло не так звичайний бардак
Он воно як ти згоден ще б пак
Почекаю часу море та ще малесенький гак
Приспів