Оригинален текст
Я бачила світло близьке і далеке водночас,
іздалеку голос тихенько сказав мені Слово.
Ніжність до ніжності, тіло до тіла, любов до любові,
вічність до вічності - знову і знову.
І чути, як дихає час ритмічно, неспішно,
споглядає він нас, його очі скляні та безводні.
Простягни мені у вікно свою ягоду, вишне,
прямо в кімнату, з нічної безодні.
Дивлюсь на ікони і бачу я в них своїх ближніх:
ось риси мами, ось чоловіка і доні.
Простягнула мені у вікно свою ягоду вишня,
прямо в кімнату, з нічної безодні.